Зі Святого Передання Церкви нам відомо, що св. Юрій походив із країни Каппадокії, яка тоді існувала у Малій Азії. Його батьки були побожними християнами і виховали сина у дусі правдивої віри. Народився він у місті Бейрут (у стародавні часи воно звалося Білить), біля підніжжя Ліванських гір.
Коли він іще був юнаком, його батько загинув за Христову віру, і мати, яка походила з Палестини, залишила Каппадокію, щоб повернутися на свою батьківщину.
Св. Юрій ще замолоду обрав для себе фах військовика. Завдяки своїй порядності, зразковому вико
... Читати далі »
26 квітня, в четвер, у Свято-Михайлівському храмі села Небилів під головуванням декана Рожнятівського благочиння протоієрея Михайла Михасюка відбулися збори духовенства, які були приурочені підготовці першосвятительського візиту Святійшого Філарета Патріарха Київського і всієї Руси-України на Прикарпаття, який відбудеться 5 травня 2012 року на урочистості присвячені 350-літтю заснування міста Івано-Франківська і участь духовенства у святкових заходах. Також було обговорено графік носіння копії чудотворної ікони Пресвятої Богородиці "Ігуменя Манявська" по храмах Рожнятівського деканату та інші актуальні питання сьогодення.
"ХРИСТОС ВОСРЕС ІЗ МЕРТВИХ,СМЕРТЮ СМЕРТЬ ПОДОЛАВ І ТИМ,ЩО У ГРОБАХ ЖИТТЯ ДАРУВАВ!"
З великим нетерпінням, проходячи час Великого посту, ми очікували "свято свят і торжество торжеств" - Воскресіння Христове.
І ось Плащаниця після, відспівування Надгробного, заноситься у Вівтар під спів : "Не ридай за Мною Мати..." , ставиться на Престіл і закриваються Царські Врата. Ще трохи часу і ці ж Врата відкриваються і звучить таке радісне, таке очікуване і рідне для кожної християнської душі :
... Читати далі »
У наш час духовного здичавіння життя людей обмежується лише земними інтересами. До всього земного, тимчасового докладається багато праці, виявляється великий інтерес і допитливість до всіляких "новин", але зовсім не видно інтересу у сучасних людей до духовного життя, до прояву Божої благодаті (милості) на грішній землі. Так ось, дуже мало кому відомо, а краще сказати, майже нікому невідомо про чудесне з'явлення благодатного вогню, який виникає уже довгі століття з року у рік у Велику суботу на Гробі Господньому в Єрусалимі, тобто на місці поховання і славного Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. У нагадування про це незвичайне, чудесне з'явлення наводимо істинне свідчення – витяг з листа російської паломниці, очевидиці появи благодатного вогню два роки підряд – Марії Павлівни Хрещатицької. Цей
... Читати далі »
Страсний тиждень — останній тиждень Великого посту, який передує святу Пасхи. У страсний тиждень згадується Таємна Вечеря, страждання, розп'яття і поховання Ісуса Христа. Усі дні Страсного тижня звуться "Великими" - Великий Понеділок, Великий Вівторок і т.д, також уживається епітет "Страсний". У перші три дні Страсної седмиці відбувається Літургія передосвячених дарів, у Великий четвер і Велику суботу - літургія свт. Василія Великого, в Велику п'ятницю літургія не відбувається. У перші три дні Страсної седмиці устав пропонує прочитувати весь Псалтир, крім 17-ї кафізми, яка читається на утрені Великої Суботи.
Страсний тиждень у пам'ять про останні дні земного життя, страждання і хресну смерть Ісуса Христа, розпочинається з понеділка. У Великий понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Йосифа, якого заздрісн
... Читати далі »
"Зберігати царську таємницю – добре, а відкривати і проповідувати діла Божі – славно" (Тов. 12, 7), – так сказав Архангел Рафаїл Товіту, коли звершилося чудесне зцілення його сліпоти. Дійсно, не зберігати царської таємниці страшно і згубно, а замовчувати преславні діла Божі – велика втрата для душі.
І я, – говорить святий Софроній, який написав житіє преподобної Марії Єгипетської, – боюся мовчанням утаїти Божественні діла і, згадуючи, що рабу, який закопав у землю даний від Бога талант, загрожує нещастя (Мф. 25, 18, 25), не можу не розповісти святу повість, що дійшла до мене. І нехай ніхто не подумає, – продовжує святий Софроній, – що я наважився писати неправду; коли у когось з'явиться сумнів у цій чудовій події, нехай знає: не подобає мені говорити неправду на святе. Якщо ж знайдуться такі люди, які, прочитавши це писання і будучи вражені славною подією, не повірять, то нехай буде до них милостивим Госп
... Читати далі »
22 березня Правосланв Церква вшановує пам’ять святих сорока мучеників Севастійських. Це було за царювання нечестивого імператора Лікінія, жорстокого переслідувача християн, який наказав, щоб усі воїни імператорських полків складали жертви ідолам. Агріколай, воєначальник вірменського міста Севастія, також затятий поборник ідолослужіння, ревно взявся виконувати наказ кесаря. У ті часи християнська віра поширилась настільки, що і в лавах імператорських полків були християни, а серед них — сорок звитяжців з Каппадокії. Вирізнялися вони стійкістю, мужністю й непереможністю у справах ратних, а Киріон, Кандід і Домн ще й знанням Божественного писання. Прикликав їх до себе Агріколай і заявив: Як у битвах були ви всі стійкими й хоробрими, тож і нині будьте такими: принесіть з доброї волі жертву богам, аби не піддатися мукам. Воїни відповіли на це: — Коли ми, як ти сам про це свідчиш, мужнь
... Читати далі »
Кожного Великого посту ми зустрічаємо хрестопоклiнну неділю. Її чекаємо із надією на допомогу у цій 40-каденній дорозі. Трохи дивно… У нашому житті вислів «зустріти хрест» не завжди сприймається добре. Побажання «мати хрест у житті» прирівнюється до прокляття. Це ще раз показує як ментальність цього світу різниться від духа Божого. У цю неділю ми не тільки зустрічаємо хрест, але ще й віддаємо йому честь. Його величаємо, його цілуємо. Як би римляни того часу побачили нас, то дивувались би. Бо саме хрест вважався прокляттям для людини. Бог освятив це знаряддя смерті і підніс його гідності животворного дерева. Там, де приходить Бог, там починається життя. Тому, для нас хрест має бути благословенням, джерелом наших сил, нашого духовного життя. Дерево залишилось деревом. Зміна сталась в тому, що це дерево символізувало. Символізувало ганьбу і позор, приниження і в
... Читати далі »
Напередодні великого посту в одному з найстаріших монастирів Прикарпаття - скиті Манявському вдруге замироточила ікона. Образ ігумені Манявської ченці вважають чудодійним і вірять, що він попереджає про чудо. 2008-го ікона почала виділяти рідину, схожу на миро. Чому знову плаче ікона - розпитала Ольга Вихованська. З-поміж інших ця ікона вирізнялася великими розмірами і давньою легендою. Кілька століть тому наставнику монастиря явилася Матір Божа, яка назвала себе Ігуменею Манявською. Її образ і втілив на картині невідомий художник. Отець Паісій, намісник Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря: - Ця ікона є чудотворною для нашого монастиря і покровителькою. Вона зображена у мантії із жезлом у руках. Як символ влади. Коли монастир закрили, образ зник. Ченці вдруге відтворили ікону. А в 2008-му вона вперше "заплакала". Саме тоді, кажуть монахи, почалася велика повін
... Читати далі »
26 квітня, в четвер, у Свято-Михайлівському храмі села Небилів під головуванням декана Рожнятівського благочиння протоієрея Михайла Михасюка відбулися збори духовенства, які були приурочені підготовці першосвятительського візиту Святійшого Філарета Патріарха Київського і всієї Руси-України на Прикарпаття, який відбудеться 5 травня 2012 року на урочистості присвячені 350-літтю заснування міста Івано-Франківська і участь духовенства у святкових заходах. Також було обговорено графік носіння копії чудотворної ікони Пресвятої Богородиці "Ігуменя Манявська" по храмах Рожнятівського деканату та інші актуальні питання сьогодення.
"Зберігати царську таємницю – добре, а відкривати і проповідувати діла Божі – славно" (Тов. 12, 7), – так сказав Архангел Рафаїл Товіту, коли звершилося чудесне зцілення його сліпоти. Дійсно, не зберігати царської таємниці страшно і згубно, а замовчувати преславні діла Божі – велика втрата для душі.
22 березня Правосланв Церква вшановує пам’ять святих сорока мучеників Севастійських.
Кожного Великого посту ми зустрічаємо хрестопоклiнну неділю. Її чекаємо із надією на допомогу у цій 40-каденній дорозі.
Напередодні великого посту в одному з найстаріших монастирів Прикарпаття - скиті Манявському вдруге замироточила ікона. Образ ігумені Манявської ченці вважають чудодійним і вірять, що він попереджає про чудо. 2008-го ікона почала виділяти рідину, схожу на миро. Чому знову плаче ікона - розпитала Ольга Вихованська.
