парафія "ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО"                        с.м.т. Брошнів-Осада

Українська Православна Церква Київського Патріархату            П`ятниця, 29.03.2024, 12:14

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Розділ 5. Догмати Православної віри | Реєстрація | Вхід

Розділ 5. Догмати Православної віри
Написав Митрополит Михаїл

Слово «догма» або «догмат» значить учення. Але таке вчення, що відкрите Самим Богом через Господа Ісуса Хрис-та та святих пророків. Воно не може бути ніким змінене, зменшене чи доповнене.
Наприклад — Бог Один. Бог Триєдиний. Бог вічний. Догмат про Осіб Пресвятої Тройці. Про втілення Сина Божого. Про зачаття Його від Духа Святого. Про безсмертя душі. Про загробне життя. Про Страшний Суд і ін.
Догмати знаходяться у Святому Письмі у різних книгах і в різних місцях. Для того ж, щоб вони всі стали відомі всім людям, святі Отці і Вчителі Церкви виявили їх та зібрали в один список, що зветься Символом Віри.
СИМВОЛ ВІРИ
Символом Віри зветься коротке, але точно викладене вчення (догмати) віри, як повинен вірувати кожний християнин, щоб стати членом Істинної Церкви Христової і унасліду-вати спасіння. Для легшого розуміння і вивчення Символа Віри, його поділяють на дванадцять частин, які звуться членами Символа Віри. Перші сім з них були прийняті Отцями Першого Вселенського Собору (325рік), решту прийняли Отці Другого Вселенського Собору (381 рік). Члени Символа Віри ідуть у такому порядку:
1. Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, видимого всього і невидимого.
2. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденого перше всіх віків: Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденого, несотвореного, Єдиносущного з Отцем, через Якого все сталося.
3. Що заради нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком.
4. І розп`ятий був за нас при ПонтіІ Пілаті, і страждав і був похований.
5. І воскрес на третій день, як було написано.
6. І вознісся на небеса і сидить праворуч Отця.
7. І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
8. І в Духа Святого, Господа, Животворчого, що від Отця сходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.
9. В єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
10. Визнаю одне Хрещення на відпущення гріхів.
11. Чекаю воскресіння мертвих.
12. І життя будучого віку. Амінь.
ПЕРШИЙ ЧЛЕН СИМВОЛ А ВІРИ Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, видимого всього і невидимого.
У цьому члені подається вчення (догмат) про Першу Особу (Лице, Іпостась) Пресвятої Тройці — Бога Отця.
Слово «вірую» означає: всім серцем визнаю, приймаю і відкрито перед усіма людьми ісповідую (виявляю) мою віру.
Чи потрібно виявляти свою віру перед людьми?
Христос Господь так каже: «Хто визнаватиме Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм небесним, а хто одцурається Мене перед людьми, того відцураюся і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мт. 10. 32-33).
Відкрито виявляти свою віру в Бога, значить проповідувати віру. Тому й сказано: «Серцем вірується на праведність, а устами визнається на спасіння» (Рим. 10, 10).
... в Єдиного Бога ...
Цими словами відзначається, що Бог є тільки один. Сам Господь через пророка Ісайю свідчить: «Я — Господь, і іншого немає, крім Мене» (Іс. 45, 5). «Я Перший, Я й Останній, і крім Мене немає Бога» (Іс. 44, 6).
Так же свідчить і апостол Павло: «Немає іншого Бога, крім Одного... у нас один Бог Отець, з Котрого все і ми для Нього, і Один Господь Ісус Христос, через Котрого все і ми Ним» (1 Кор. 8, 4, 6).
Самого Єства Божого ніхто не знає: ні ангели, ні люди, бо Воно вище їх розуміння, як і написано: «Божого ніхто не знає, тільки Іїух Божий (1 Кор. 2, 11). «Бог живе у світлі неприступнім, Його ніхто з людей не бачив і бачити не може» (1 Тим. 6, 16).
Бог Дух (їв. 4, 24, 2 Кор. З, 17).
Бог Вічний (Іс. 41, 4).
Бог Добрий, Благий (Мт. 19, 17).
Бог — Любов (1 їв. 4, 16). «Щедрий і Милостивий Господь, Довготерпеливий і Многомилостивий. Добрий Господь до всього, і ласка Його на всіх ділах Його» (Пс. 144, 8-9).
Бог знає все (1 їв. З, 20). «Дух Господній наповняє всесвіт. Він обіймає все, знає кожне слово» (Прем. 1, 7).
Бог Правосудний. «Праведний Господь, любить правду, на праведних дивиться Лице Його» (Пс. 10, 7).
Бог Всемогутній. «Він сказав, і сталося, повелів, і створилося» (Пс. 32, 9).
Бог Всюдисущий, Повсюдний. «Дух Господній наповняє всесвіт. Він обіймає все» (Прем. 1, 7).
Бог Незмінний. «У Отця світу немає переміни або хоч тіні зміни» (Як. 1, 17).
Бог Вседовільний, Самодостатній. «Нічого ні від кого не потребує, і Сам усім дає життя і все» (Діян. 17, 25).
Бог Всеблаженний, Найщасливіший, Джерело найвищого щастя. «Цар царів і Господь володарів» (1 Тим. 6, 15).
Бог — Дух, то значить не має тіла. Коли ж Святе Письмо приписує Йому серце, руки, очі, слух, то все те треба розуміти духовно. Наприклад: серце — Доброта Божа, очі — Всебачення Боже і т. п. Бог, як Дух, перебуває всюди, але місцем Його вічної слави є Небеса, як і сказав: «Небо — престол Мій» (Іс. 66, 1).


Бог також перебуває Своєю Благодаттю і у святих храмах на землі, через те святі храми називаються домами Божими. Присутність Бога у храмах віруючі відчувають серцями у своїх благоговійних молитвах. Іноді Господь виявляє Свою присутність особливими ознаками. Сам Христос Спа-ситель сказав: «Де двоє або троє зберуться в ім`я Моє, там і Я посеред них» (Мт. 18, 20).
Дух Божий перебуває і в серцях тих людей, які люблять Бога, тому святий апостол Павло каже: «Хіба ви не знаєте, що тіло ваше — храм Духа Святого, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога?» (1 Кор, 6, 19).
... в Єдиного Бога Отця ...
Бог — Єдиний Істотою, але потрійний Особами (Лицями): Отець, Син і Святий Дух.
Бог — Тройця Одноістотна, Незлитна і Нероздільна.
Бог Отець є Перша Особа (Іпостась) Пресвятої Тройці. Від Нього превічно народжується Бог Син і від Нього ж превічно сходить Дух Святий.
Сам же Бог Отець не народжується і не сходить від іншої Особи Пресвятої Тройці і тим одрізняється від інших Осіб Пресвятої Тройці.
... Вседержителя...
Бог є Вседержитель тому, що Він сам все содержить (утримує) Своєю силою і Своєю владою. «Зведіть очі ваші на небеса й погляньте: Хто створив їх? Хто виводить воїнство їх числом? Він усіх їх знає на ім`я і по множеству могутності Його в Нього ніщо не вибуває» (Іс. 40, 26).
... Творця неба й землі, всього видимого й невидимого.
Бог Отець усе створив Словом (Сином) Своїм і впорядкував Духом Своїм. Ніхто інший Йому не помагав. «Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме й невидиме» (Кол. 1, 16). «Я створив землю й... чоловіка» (Іс. 45, 12). «Я — Бог, Який усе створив один» (Іс. 44, 24).
Що ми розуміємо під словом «небо»?
Перше — світ ангельський (Іов 38, 7; Пс. 32, 6; Кол. 1, 6), а потім — небесні оселі, серед яких перебувають ангели і духи святих праведних Божих людей (Мт. 25, 34). Це ті оселі, про які сказав Господь до апостолів: «В домі Отця Мого осель багато» (їв. 14, 2). Про них же говорить і апостол Павло, називаючи ті оселі «раєм»: «Знаю такого чоловіка... що був взятий у рай і чув невимовні слова, яких не можна людині висловити» (2 Кор. 12, 3-4).
АНГЕЛЬСЬКИЙ СВІТ
Ангели — це розумні безтілесні духи, створені Богом раніше видимого світу, як і каже пророк Давид: «Ти твориш ангелами Своїми духів...» (Пс. 103, 4). Слово «ангел» грецьке і означає вісник. Так ангели звуться тому, що Господь посилає їх сповіщати (вістити) людям Свою волю. Ангели створені раніше видимого світу. Це ми бачимо із слів, сказаних Богом праведному Іову: «Хто поклав наріжний камінь на ній (основу землі)? Коли були створені зорі, (тоді) великим голосом похвалили Мене всі ангели Мої» (Іов 38, 6-7).
Ангели обдаровані великою мудрістю й силою, так що найменший з ангелів вищий від найвищого чоловіка, яким є святий Іван Предтеча (Мт. 11, 11). Тільки Пренепо-рочну Богоматір, Пречисту Діву Марію, Господь превозніс вище херувимів і серафимів.
Святі ангели є посередниками між Богом і людьми та послуговують нашому спасінню, як каже апостол Павло: «Всі вони — служебні духи, які посилаються на служіння тим, що мають унаслідувати спасіння» (Євр. 1, 14).
Ангельське служіння для нашого спасіння нам відоме із Святого Письма (наприклад служіння святого архангела Гавриїла (Лк. 1, 26).
Всі ангели створені Богом добрими. Всі вони одно-душно прославляли Бога і раділи великою радістю, коли Він творив світ (Іов, 38, 7).
Але один з найвищих ангелів, що звався Денниця (Найперший) позавидував славі Божій, забажав сам діяти, як Бог, незалежно від Бога. Він загордився, став противитися Богові, зненавидів Бога, став непокірний і злий, став говорити неправду на Бога, і тому набув назву «диявол», що значить обмовник, наклепник. Є така церковна думка, що цей ангел мав спочатку ім`я Сатанаель, що значить «перший Божий», бо на гебрейській мові Бог зветься Бллогім. Звідси старші ангели на кінці своїх імен мають «ель» (Бог), напр. Миха-ель, Гаври-ель (по-нашому *£л>). Коли ж той недобрий ангел став ворогом Богові, тобто став безбожником, то й ім`я Боже «ель» у нього відібрано і він став зватися лише «сатана».
Як дух сильної волі, він вплинув і на підкорених йому ангелів, обмовляв перед ними Бога. Вони повірили йому, зненавиділи Бога, стали противитися Йому, стали злими й неправдивими. Таким чином сатана перший согрішив (1 їв. З, 8), учинив беззаконство (1 їв. З, 4), порушив закон Єства, бо повстав проти Творця свого і за добро відплатив злом. Отже зло вніс у світ сатана. Зло від диявола, бо Бог зла не створив. Від диявола ж і смерть (Прем. 1, 13-14).
Так і всі ті ангели, що пішли за ним, втратили святість, сяйво покинуло їх, обличчя їх потемніли. Вони стали злі і хулили Ім`я Боже.
Тоді всі ангели, на чолі з архистратигом Михаїлом, піднялися проти них за славу Бога свого і з криком Імені Божого: «Хто як Бог!» устремилися на злих духів і скинули їх з осель небесних у безодню. Демони утворили тоді свою державу з князем своїм сатаною і в страшній злобі та ненависті до Бога поклялись робити все наперекір Йому, руйнувати й поганити все, що будь-коли творитиме Бог. Всі ті злі ангели стали тепер злими демонами, ворогами Бога й людей, і всього того, що від Бога - правди, згоди, любові...
Перебуваючи увесь час у злобі, лжі, ненависті та лукавстві, вони робляться щодалі гіршими, тому що не можуть покаятися, і їх жде страшна погибіль (Мт. 25, 41).
Свою руйнуючу діяльність демони виявляють у тому, що, як духи, впливають на людей і примушують їх діяти проти добра, проти любові й згоди між людьми. Демонське діяння завжди веде до руїни, до смерті. Тому й каже святий апостол: «Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол грішить» (1 їв. З, 8).
Всі ж інші ангели, що зосталися вірні Богові, перебуваючи завжди у славі Божій, у покорі та благоговінні перед Величчю Бога, навіки утвердилися в святості, у правді, в добрі, так що стали неприступними ні для якого зла.
Чи багато є ангелів?
їх «тьма тьмуща і тисячі тисяч» (Об. 5, 11), тобто безліч.


Про життя ангелів Святе Письмо нам мало каже. Але святий апостол Павло був Духом піднесений «до третього неба» (2 Кор. 12, 2), тобто в оселі Божі між ангелів, і там бачив і чув таке, що його неможливо висловити. Він не відкрив того людям з невідомих нам причин, можливо через нездібність грішними людьми те собі уявити. Але дещо сказав улюбленому ученикові своєму Діонисію Ареопагіту. І ось святий Діонисій свідчить, що ангели поділяються на дев`ять чинів у такому порядку:
1. Серафими, херувими, престоли.
2. Господства, сили, власті.
3. Начала, архангели, ангели.
Господь доручає ангелам різні служіння, як це бачимо із Святого Письма Старого й Нового Заповіту, їм доручено охороняти окремі народи, як архистратигу Михаїло-ві народ ізраїльський. Крім того ангели охоронителі даються й людям, як свідчив сам Ісус Христос, коли говорив про дітей: «Не зневажайте ні одного з малих цих, бо кажу вам, що ангели їх на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного» (Мт. 18, 10).
Ангели завжди оточують на небесах престол Божий і невпинно прославляють Величність Божу (Об. 5, 11-12).
Ангели Господні є друзі наші, вони завжди моляться за нас перед Богом (Об. 8, 3-4).
ТВОРЕННЯ ВИДИМОГО СВІТУ
У словах Символа Віри: «Творця неба і землі» під словом «земля» розуміється видимий всесвіт. Творення всесвіту тривало шість днів (очевидко це не були дні в нашому розумінні, а довгі періоди часу).
День перший
Пр початок створення всесвіту пророк Мойсей так повіствує: «В початку створив Господь небо і землю...» (про небо вже сказано вище). Земля ж була невидима і невпоряд-кована. Темрява оповивала її, і Дух Божий носився над водою» (Бут. 1, 3-5).
Як бачимо, то була не наша планета-Земля. То був якийсь хаос газопаровидної речовини-матерії, з якої Господь створив всесвіт за шість днів творіння. «І сказав Бог: нехай буде світ(ло)! І сталося так. І бачив Бог, яке воно гарне, і відділив Бог світло від темряви. І назвав Бог світло днем, а темряву назвав ніччю».
Що то було за світло? Припускають, що Дух Святий зогрів ту матерію, і вона почала горіти й виділяти світло. Так думають тому, що зорі, які є часткою тієї горіючої матерії, й досі горять. Інші думають, що з того хаосу перше виділилася енергія світла і освітила небесні простори. Це був перший день творіння (очевидно, що не день, як період часу в нашому розумінні).
День другий

І сказав Бог: «Нехай буде твердь! І нехай буде розділ між «водою» і «водою». І сталось так (Бут. 1, 6-7).
З цього бачимо, що той початковий клубень хаосу з наказу Божого розірвався на окремі різні великі й малі частини. Ті частини зайняли визначене їм місце в небесних просторах і понеслися по орбітах своїх по закону установленого Богом тяжіння. Так утворив Господь оту дивну небесну механіку небесних світил у «день другий».
Під словом «твердь» треба розуміти небесні простори зо всіма світилами небесними — небозвід або видиме небо.
День третій
І сказав Бог: «Нехай збереться вода у зборища свої, і нехай явиться суша. І сталось так...» (Бут. 1, 9) Як то зробилося, не знаємо. Припускаємо, що з наказу Божого планета Земля охолола, і пара, що обгортала її густими хмарами, охолола і зібралася океанами в місцях своїх. Інші ж речовини, охолонувши, укрили земну кулю земною корою.
... І сказав Бог: «Нехай вирощує земля билини, трав по роду їх так, щоб було в них насіння по роду їх»... (Бут. 1, 11).
День четвертий
І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювали землю і одділяли день від ночі та від-значували час днів і років»... і сталося так, і бачив Бог, як то гарно (Бут. 1, 14, 19).
Події другого дня дають підставу думати, що сонце й зорі почали існувати від другого дня творіння, але може в іншому стані, ніж у четвертий день. Крім того, сама планета Земля була тоді вогняною, і сонце для неї не мало значення. У третій день земля була оповита хмарами, і світил небесних не було видно. Тільки в четвертий день, з наказу Божого всі небесні світила зайняли своє становище щодо землі з визначеними їм Богом функціями. Це — день четвертий.
День п`ятий
І сказав Бог: «Нехай виведе вода лазячих істот живих, і птахи нехай полетять понад землею у просторах небесних». І сталось так. І створив Бог риб великих і всяких лазячих, що їх вивела вода по роду їх, і всяких птахів пернатих по роду їх. І бачив Бог, яке все гарне. І благословив їх Бог і сказав: «Плодіться, розмножуйтеся, наповняйте води в морях; і птахи нехай розмножуються на землі» (Бут. 1, 20-23). Це — п`ятий день творіння.
День шостий
І сказав Бог: «Нехай виведе земля істот живих по роду їх: скотів і гадів і звірів земних». І сталося так... І бачив Бог, які вони гарні. Це — день шостий. (Бут. 1, 24-25).
Так створив Господь всесвіт і всю природу на землі. Нарешті, Господь створив перших людей і тим закінчив творити спочатку (Бут. 1, 26-31).
У сьомий день Господь «відпочив», тобто перестав творити спочатку, благословив сьомий день і освятив його для Себе (Бут. 2, 1-3).
Необхідно звернути увагу на те, що все живе з наказу Божого вивели вода й земля, а людину Бог створив інакше. Перед творінням людини Бог у Святій Тройці сказав: «Сотворімо чоловіка по образу нашому й по подобі» (Бут. 1-26). І створив Бог першого чоловіка, тіло йому Він створив із землі (грязива землі), а потім удихнув у нього (створену Ним) душу розумну, вільну й безсмертну (Бут. 2, 7), і назвав його Адам, що значить земляний.
Адам був створений найкращим по красі з великим світлим розумом, і безгрішним, як ангел, тільки в тілі.
Розум свій Адам виявив у пізнаванні Бога та в синовній до Нього любові. Коли ж Господь привів до нього й показав йому всіх тварин, то Адам швидко розпізнав їх характери й якості й від того дав їм назви (Бут. 2, 19-20).


Тоді сказав Господь: «Недобре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, відповідного йому. І навів Господь на чоловіка міцний сон, а коли він заснув, узяв одне ребро його і закрив те місце тілом. І створив Господь Бог із ребра, взятого у чоловіка, жону і привів її до чоловіка. Коли Адам прокинувся і побачив її, то сказав: «Це кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона буде зватися „жона", бо від чоловіка вона взята» (Бут. 2, 18-23).
Як Адам, так і жона його Єва були обоє непорочні, як діти. Вони обоє були нагі, але не помічали того й не соромились (Бут. 2, 25). Перше подружжя Господь створив з одної крові (Діян. 17, 26), щоб могли породжувати дітей, подібних до себе.
Для їх життя Господь насадив рай, тобто сад. Дав їм на їжу всі плоди райські, також і плоди з Дерева життя, що росло посеред раю. Плоди ж Дерева життя давали їм безсмертя, завжди оновляли їх.
Але щоб укріпити волю їх і навчити слухняності, Господь заборонив їм їсти плоди від одного лише дерева, яке теж росло посеред раю і сказав так: «Від усіх дерев будете їсти плоди, а від того дерева не їжте, бо як тільки з`їсте, то зараз же помрете» (Бут. 2, 16-17).
Після того Бог благословив перших людей і сказав: «Плодіться, розмножуйтесь, наповняйте землю й володійте нею» (Бут. 1, 28), тобто володійте над усіма творіннями, навіть над самою природою землі та щоб через творіння все більше пізнавали Бога і разом з Ним блаженствували.
Бог вдихнув у людину душу. Що таке душа? Душа життя є в кожній тварині, навіть у рослин. То — саме життя. Але те життя умирає, воно несвідоме. Людина ж має інакшу душу, ніж тварини. Тваринам життя з наказу Божого дали земля та вода, а душу людині дав Бог. Душа людини — це істота духовна (дух), самосвідома, розумна й безсмертна. Вона має волю й може чинити так, як хоче. Апостол Павло відзначає в людині трьохчастковість: дух (від Бога), душу (життя тіла) і тіло (1 Сол. 5, 23). Але ми душею називаємо оту духовну істоту, дану нам від Бога. Та душа безсмертна.
Що таке смерть?
То — руйнування тіла, розпад на початкові елементи (речовини). Дух же не складний, він простий (одиночний), тому не може розпастися, а значить і вмерти. Дух від Бога й до Бога повернеться. Так навчає нас Святе Письмо. Але ми самі в собі маємо доказ, що дух наш від Бога. Наприклад, ми розуміємо правду й прагнемо справедливості. Ми любимо красу, прагнемо до неї, скрізь її шукаємо: в кольорах, у звуках, у симетріях. Розуміємо добро, ласку, любов, радість, мораль. Дух наш прагне до доброго, високого, гарного. Все це не властиве тваринам. Чому? Тому, що їх з наказу Божого, створила земля, яка не могла їм дати тих властивостей, бо сама не має.
Людину ж безпосередньо створив Бог, який Сам є вічна Правда, Краса, Любов, Добро, і все те ми маємо від Бога, воно й веде нас до Бога.
Боже піклування про людей
У сьомий день Бог спочив від діл Своїх, тобто перестав творити з нічого.
Одначе Бог не залишив створеного Ним світу. Він ним управляє й піклується, особливо долею людини. Ця Божа турбота за світ зветься Божим Промислом або Божим піклуванням, тобто це безперестанне діяння всемогутності, премудрості й ласки Божої, якими Бог оберігає життя й сили творінь та все скеровує до доброї мети на користь їм, перешкоджає діянню зла й повертає його на добро. Про Боже піклування Господь так каже: «Погляньте на пташок небесних: вони не сіють, не жнуть і не збирають у засіки, а Отець Небесний годує їх, а чи ж ви не кращі від них?» (Мт. 6, 26).
Псалом 90 з особливою силою відзначає Боже піклування про людей.
ДРУГИЙ ЧЛЕН СИМВОЛ А ВІРИ 1 в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденого перше всіх віків, Світло від світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденого, несотвореного, Єдиносущного з Отцем, через Котрого все сталося.
В цьому члені Символа Віри викладено вчення (догмат) про другу Особу Пресвятої Тройці — Сина Божого.
Сказано: в Єдиного Господа Ісуса Христа. Це значить, що Син Божий є Єдиний Господь, як і Бог Отець.


Син Божий по благовістю архангела прийняв на землі ім`я Ісус, що означає Спасипгель. Слово Христос значить Помазаник (Духом Святим), як і сказано через пророка Ісайю: «Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовіствувати убогим» (Іс. 61, 1).
... Сина Божого, Єдинородного ...
Цими словами відзначено, що тільки Боже Слово — Ісус Христос є істинним Сином Божим, що предвічно народжується від Бога Отця з Його Єства й Божества. Святе Письмо про Сина Божого — Бога Слово так говорить: «В початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (їв. 1, 1).
Бог Слово — Син Божий є Єдинородний, бо тільки Він один предвічно народжується з Єства Бога Отця, тому Він такий же Істинний Бог, як і Бог Отець. Він без усякого порівняння є превищий усіх ангелів і святих людей, які також звуться синами Божими, але не по єству, а по благодаті (їв. 1, 12).
Сам Христос називає Себе Сином Божим Єдинород-ним: «Так Бог полюбив світ, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав би життя вічне» (їв. З, 16).
... від Отця рожденого перше всіх віків ...
Цими словами відзначається превічне народження Сина Божого від Отця, чим Він відрізняється від інших Осіб Пресвятої Тройці, та що Син Божий такий же вічний Бог, як і Бог Отець.
Про Свою вічність Господь Ісус Христос у молитві до Отця так каже: «Отче, хочу, щоб де Я, там і вони (апостоли й вірні) були, щоб бачили Славу Мою, яку Я мав у Тебе раніше, ніж настав світ» (їв. 17, 24).
... Світло від Світла ...
Цими словами відзначається незбагненна таємниця народжування Сина Божого від Отця. Як світло народжується від світла, так і Син Божий народжується від Отця. Бо Бог є Світло (1 їв. 1, 5). Від Нього народжується Син Божий, Який є те ж Світло, невідділиме від Божественного Єства Бога Отця.


... Бога Істинного від Бога Істинного...
Цим відзначається, що Син Божий є такий же Істинний Бог, як і Бог Отець. Каже святий апостол Іван Богослов:
«Знаємо, що Син Божий на землю прийшов і дав світло й розуміння, щоб ми пізнали Бога Істинного і щоб перебували в Істинному Сині Його Ісусі Христі, Він є Істинний Бог і життя вічне» (1 їв. 5, 20).
... рожденого, несотвореного...
Ці слова додані проти учення Арія, який учив, що ніби Син Божий є створений, а не рождений, не рівновічний з Отцем і не рівний Йому.
... Єдиносущного з Отцем ...
Цими словами показано, що Син Божий є того ж самого Божественного Єства, що й Бог Отець.
Сам Бог через пророка до Сина Свого каже: «Із Себе Самого раніше світу я породив Тебе» (Пс. 109, 3).
Сам Христос про Себе й Отця так свідчить: «Я й Отець — Одно» {їв. 10, ЗО). «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (їв. 14, 9).
... через Якого все сталося.
Ці слова показують, що Бог Отець усе створив Сином Своїм, Який є Предвічна Божа Премудрість, Вічне Боже Слово.
Святий Іван Богослов так каже: «Все через Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що сталося» (їв. 1, 3).
Сам Син Божий про Себе через премудрого так каже: «Господь поставив Мене на початок дій Своїх... раніше всіх створінь споконвіку. Від вічності Я помазаний раніше, ніж з`явилася земля. Я народився, коли ще не було безодні. Коли Він готував небеса. Я був там, коли Він проводив кругову лінію по безодні» (Прит. 8, 22-27).
«Словом Господнім небеса створені» (Пс. 32, 6).
Це проголошує і апостол Павло: «Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме й невидиме, чи то престоли (це ангельські чини), чи то господства, чи начала, чи власті, все Ним і для Нього створене — Він є раніше всього, все Ним стоїть» (Кол. 1, 16-17).


ТРЕТІЙ ЧЛЕН СИМВОЛА ВІРИ
«Що заради нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком».
В цьому члені говориться про зшестя з небес Сина Божого, про Його зачаття від Духа Святого і про втілення та вчоловічення.
Як же міг сходити, з небес Син Божий, коли Він, як Бог, перебуває всюди?
То правда, що Син Божий як Бог завжди перебував і перебуває на небі й на землі, але Єством Він перебуває в Отці, як Особа Пресвятої Тройці. Його то й послав тепер Отець, як Свого Сина, на землю для спасіння людей. Раніше, як Дух, Він був невидимий, тепер же, одягшися в наше тіло, Він став видимий, як і каже апостол: «Велична побожності тайна: Бог з`явився в тілі...» (1 Тим. З, 16).
Про зшестя Своє Христос каже Никодимові: «Ніхто не виходив на небеса, тільки Той, що з небес зійшов — Син Чоловічеський, сущий на небесах» (їв. З, 13).
Син Божий зійшов на землю, як сказано, ради нас людей і ради нашого спасіння, щоб спасти нас від гріха, прокляття й смерті.
Що таке гріх?
То — беззаконство (1 їв. З, 4), порушення закону. Гріх — то діло диявола: «Хто чинить гріх, той є від диявола, бо спочатку диявол згрішив» (1 їв. З, 8).
Отже диявол навчив людей грішити й далі навчає. Про це Святе Писання так оповідає: Адам і Єва жили в раю, як ангели, і блаженствували. Сатана їм позаздрив і вирішив погубити їх. Він увійшов у змія і почав клеветати на Бога, що ніби Бог тому заборонив їм їсти плоди від Дерева пізнання добра і зла, щоб вони не стали такими, як Бог. Єва, до якої диявол зі змія говорив, повірила йому, а Богові перестала вірити, перестала Його любити, зрадила Бога, загордилася і, на зло Богові, наперекір Його заповіді, стала їсти заборонені плоди, щоб самій стати, як Бог. Потім пішла і Адама намовила зробити те ж саме. Він їй повірив і також став їсти заборонені плоди. Так вони обоє, по намові сатани, згрішили, переступили Божу заповідь, зрадили Бога й схилилися до ворога Божого, до сатани.
І ось з ними сталася велика зміна: їм стало соромно й страшно. Вони побачили, що вони голі, й стали соромитися. Тепер вони стали боятися Бога. Природа їхня зіпсувалася і підпала впливам зла й тління. Раніше вони їли плоди від Дерева життя, і тіло їхнє не старіло. Тепер же, бувши заражені гріхом гордині, вони вже не могли доторкнутися до Дерева життя, і над їх тілом запанувала смерть, як над тілом тварин, а душі їх, заражені гріховністю, стали чужі Богові.
Гріх свій перед Богом вони вчинили свідомо, тому провина їхня перед Богом була повною. Вони свідомо стали ворогами Богові, а тому вже не могли лишатися в раю. їхній гріх так образив Бога, що вже ніякі заслуги людські не могли задовольнити Боже Правосуддя. Тому Господь прокляв спокусника на гріх змія-диявола. Але людей Господь пожалів і не знищив їх, а визначив їм кару. Адамові сказав: «Проклята земля в ділах твоїх: колючки та бур`ян буде вона вирощувати тобі замість хліба. А ти в поті чола свого будеш добувати собі хліб, аж доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо ти земля, і в землю повернешся» (Буг. З, 17-19).
А Єві сказав: «Ти будеш залежати від чоловіка твого, матимеш багато скорбот і в муках будеш породжувати дітей» (Бут. З, 16). Одначе, проклинаючи сатану, Господь тут же дав людям обітування Спасителя, Який поверне людям утрачене блаженство (Бут. З, 15). Після того Господь зробив Адамові й Єві «одежини» (опоясання) із шкіри тварин і вислав їх з раю, щоб вони тепер не доторкнулися до Дерева життя, не з`їли його плоду та не жили б отакими скверними вічно (Бут. З, 21-23).
Так осквернилася гріхом природа перших людей. Так повисло на них Боже прокляття й засудження на смерть. Все те перейшло й на їх дітей, і на внуків, і на все потомство, бо від грішних родителів стали родитися зіпсовані гріхом діти, як з поганого джерела витікає погана вода, каже апостол:
«Через одного чоловіка гріх увійшов у світ і з гріхом смерть, так смерть увійшла у всіх людей, бо в ньому (першому чоловікові) всі згрішили» (Рим. 5, 12).
Обітування Спасителя Господь дав у таких словах (до сатани): «Ворожнечу покладу між тобою і жоною, між нащадкими твоїми й нащадком її. Ти будеш жалити Його в п`яту, а Він зітре тобі голову» (Бут. З, 15).
І ось: «Коли прийшов призначений час, Бог послав Сина Свого Єдинородного, Який народився від жони, підкорився законові, щоб викупити підзаконних і повернути їм знову синівство Боже» (Гал. 4, 4-5).
Тому й говориться: «... заради нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес... і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком».
Господь не тільки дав обітування Спасителя першим людям. Він багато разів повторив його на протязі історії Старого Заповіту, щоб люди не втратили в нього віри.
Так він повторив його Авраамові (Бут. 22, 18), Ісаа-кові (Бут. 26, 4), Якову (Бут, 28, 14), Давиду і через Давида (див. псалми 2, 6-9; 44, 3-9; 71, 6-17; увесь псалом 109 -взагалі, більшість псалмів Давидових повні пророкувань про Спасителя). Пророк Ісайя передсповістив, що Син Божий народиться від Діви (Іс. 7, 14), про Його смирення (розділ 42), про страждання (розділ 53), і ін. Пророк Михей — що Він народиться у Вифлеємі (Мих. 5,1-2). Пророк Захарія — про вхід Спасителя в Єрусалим (Зах. 9, 9), про затьмарення сонця в час смерті Господа Ісуса Христа (Зах. 14, 6-7). Пророк Осія — про воскресіння Христове і з Ним воскресіння мертвих (Ос. 6, 1-2). Господь же через ангела відкрив пророкові Даниїлу, що Спаситель явиться через сімдесят сідмин після початку відбудови Єрусалиму (Дан. 9, 24-27).
Син Божий зійшов на землю, як «роса на руно» (Пс. 71, 6), тобто непомітно, невидимо.
Перед самим зшестям Його посланий був архангел Гавриїл від Бога в місто Галілейське, що звалося Назарет, до Діви, зарученої мужеві на ім`я Йосиф, з дому Давидового, ім`я Діві Марія. І, ввійшовши до неї, сказав: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою, Благословенна Ти між жонами». Вона ж, побачивши ангела, схвилювалася від слів Його й думала: що за таке дивне привітання?
Але ангел сказав: «Не бійся, Маріє, Ти знайшла благодать у Бога. Ось зачнеш в утробі й породиш Сина і даси Йому ім`я Ісус. Він буде Великий і назветься Сином Вишнього. І дасть йому Господь престол Давида Отця Його, і буде царювати над домом Якова повіки, і Царству Його не буде кінця».


Сказала Марія: «Як же те може статися, коли Я мужа не знаю?»
Ангел відповів їй; «Дух Святий найде на Тебе, і Сила Вишнього осінить Тебе, тому й Те, що родиться, Святе і назоветься Сином Божим».
Марія сказала: «Я раба Господня, нехай буде зо мною по слову твоєму».
І відійшов від неї ангел (Лк. 1, 26-38).
Так сталося Благовіщення Святій Діві, і разом із словами архангела, Дух Святий вселився в Неї. Вона зачала в утробі Сина Божого. Тому й сказано: тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви (Іс. 7, 14).
Сказано «Діви», а не «жони» тому, що Вона не знала мужа, зачала Сина по нашестю Духа Святого, породила без-болізно і після родин зісталася такою, як і була, Дівою. Свята Церква правдиво називає її «Завжди Діва» або «Вседіва», бо вона до родин була непорочною й чистою Дівою і тілом, і душею, так віддавши Себе Богові, що ніколи не помишляла про земного мужа. Такою ж непорочною й чистою Дівою лишилася й після родин.
В Неї вселилося Слово Боже і «стало тілом» (їв. 1, 14), тобто прийняло на Себе тіло й кров від Пресвятої Діви Марії, або, як у церковних піснях говориться; «Зіткалося з святого тіла й крові її і стало Дитятком, як людина. Одначе народилося дивно й безболізно, не так, як усі люди. Тому й Свята Діва ні в чому не змінилася й зосталася після родин такою ж, якою була до родин.
... і став чоловіком.
Цими словами відзначається, що Син Божий — Слово Боже — прийняв від Діви Марії не тільки тіло, а й душу людську, тільки без прародительського Адамового гріха, бо зачався не від гріховного мужа, а від Бога. Син Божий став правдиво повною людиною з тілом і душею, але не перестав бути й Істинним Богом, цебто Божество Його не змінилося й не змішалося з людством. Він є Богочоловік (Боголюдина). А Свята Діва Марія, хоч породила Сина Божого не по Божому Єству, а по людському, одначе через Неї пройшов Бог і в образі людини народився на землі, Тому Вона є істинно й правдиво Богородиця і Мати Божа, бо в Ній перебувало Божество Єством Своїм.


Цим Господь поставив Пресвяту Діву Марію превище всіх людей і всіх ангелів, як і співається в церковній пісні: «Чеснішу від херувимів і незрівняно славнішу від серафимів...»
ЧЕТВЕРТИЙ ЧЛЕН СИМВОЛА ВІРИ 1 розп`ятий був за нас при Понтії Іїілаті, і страждав, і був пожований.
Як могла розп`ясти, Бога?
Ісус Христос, Син Божий, виростав на землі як і всі люди. Божество Його не проявлялося дуже помітно. Він до часу Свого не творив чудес, хоч благодать Божа перебувала на Ньому невідлучно (Лк. 2, 40). Євангелія споминають лише один випадок, коли та Божа благодать проявилася на Ньому особливо ясно.
Коли Ісусу Христу було 12 років і Він з Матір`ю Своєю та праведним Йосифом, як звичай велів, був на свята в Єрусалимі в храмі, то давав такі відповіді й запитання книжникам та законнникам, що ті дуже дивувалися й казали: «Звідкіля така мудрість у цієї Дитини?» (Лк. 2, 42-52).
Але Христос завжди знав Себе, як Сина Божого й Своє призначення. Це видно із слів Його, які Він сказав Матері Своїй, що шукала Його: «Нащо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Мені належить бути в тому (місці), яке належить Отцеві Моєму?» (Лк. 2, 49).
Коли ж Він досяг повноліття — ЗО років, прийняв хрещення і тоді виступив на проповідь одкрито, як Месія — Син Божий. Проповідь Його тривала три з половиною роки, як передповістив ангел через пророка Даниїла (Дан. 9, 26). Зціляв недужих, воскрешав з мертвих, виганяв бісів з людей, навчав людей притчами і просто. Сталося все так, як про Нього передповістили пророки.
Народ пізнав у Ньому небесного Посланця — Месію-Христа. Але юдейський синедріон (найвища керівна установа), первосвященики й законники зненавиділи Його за те, що не йшов поруч з ними в беззаконствах і докоряв їм за їх лицемірство. Чудеса Його вони стали приписувати нечистій силі (їв. 8, 52), Його ж Самого за те, що звав Себе Сином Божим, звинуватили в богохульстві, а перед прокуратором Понтієм Пілатом, римським управителем, оклеветали як бунтаря, що підбурює народ проти імператора, називаючи Себе Царем Юдейським. Пі лат бачив, що юдеї клеветали на Христа, і сам у Ньому не знаходив ніякої вини, але, бувши легкодухим, побоявся відпустити Його і, щоб заспокоїти народ, віддав Його на знущання воякам, а потім засудив на смерть.
Суд над Ісусом Христом був цілком беззаконний, бо Він провини не мав (Іс. 53, 9), і Його судили на показах лжесвідків (Мт. 26, 59). Беззаконний був суд і по самій формі. По юдейських законах для того, щоб засудити людину на смерть, треба було судити 9 днів в такому порядку: один день слухали справу звинуваченого, а два дні ходили сурмачі по місту й сурмили, може знайдеться хтось, хто скаже щось на захист звинуваченого. І так до трьох разів по три дні. Тільки тоді, коли вже ніхто не ставав на захист звинуваченого, віддавали його на смерть. У найгостріших випадках суд тягся три дні. Христа ж засудили на смерть менше, ніж за один день (див. «Життя Ісуса Христа» Барсова).
Так і пророк каже: «У приниженні Його на суд Його взято» (Іс. 53, 8).
Суд не мав права мучити підсудного. Христа ж Господа в синедріоні нещадно били й мучили (Мт. 26, 67). Пілат не мав права засуджувати Христа на хресну смерть через недоведеність Його вини (Лк. 23, 14г 16), але засудив Його, щоб догодити юдеям (Мр. 15, 15), ще й перед тим велів мучити.
Смерть на хресті вважалася за найганебнішу. На неї засуджували тільки безправних рабів за найтяжчі провини. Ще в Старому Заповіті сказано: «Проклятий всякий, хто висить на дереві» (Втор. 21, 23). Цю муку й смерть присудили Христові.
Чи не міг би, Храстос, як Бог, знищити ворогів Своїх і не страждати?
Міг би. Але Він на муки пішов добровільно.
Сам Він сказав: «Я душу (життя) Мою віддаю, щоб знову прийняти її. Ніхто не відбирає її в Мене, Я Сам віддаю її. Я маю владу віддати її, і маю владу знову взяти її. Цю заповідь я одержав від Отця Мого» (їв. 10, 17-18).
Ще давно Син Божий сказав до Отця: «Жертв і приношень Ти не захотів, а звершив тіло Мені... тоді Я сказав: ось іду... виконати волю Твою, Боже. Закон Твій у серці Моїм (Пс. 39, 7-9).


Христос добровільно підкорив Себе волі Отця Свого, як каже апостол: «смирив себе, слухняним був аж до смерті хресної» (Фил. 2, 8). Бо Отець — Бог так «полюбив світ, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав би життя вічне» (їв. З, 16).
Отже Христос не тільки не відмовлявся від страждань, а навмисно Сам не хотів полегшити собі їх. Коли перед розп`яттям Йому дали перекислого оцту з жовчю, від якого терпло тіло й менше відчувався біль, Він не захотів його пити (Мт. 27, 34).
... і страждав ...
Це сказано для того, щоб не подумав хто, що Христос як Бог тільки показував вид, що ніби страждає. Так думали єретики «докети». Ні, стр

Біблія

Молитовник

Наш банер

Вхід

Пошук

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини cerkva.info