Чому народ так швидко забув свою християнську традицію, історію? Де результат 1000-річного християнського виховання?
Відповідає професор Московської Духовної Академії Олексій Осіпов:- Я б не погодився з такою постановкою питання. Зовсім не швидко! Цей процес йшов сторіччя, він вже давно почався. Протиборство між двома життєвими дорогами йде постійно. Особливо сильно, в масштабах всієї держави, цей процес протистояння почався в XVII столітті, і таким рішучим моментом була, звичайно, фігура Петра. Недарма його називають "першим більшовиком". При ньому почалося таке знущання, такі насмішки над Церквою! Хто трошки знає історію, той повинен пам'ятати, у що перетворилася політика російських імператорів стосовно Церкви: знущання, поневолення, введення синодального правління. На чолі Синоду ставилося офіцер, який часто був неправославних - лютеранином, квакером, або взагалі ні в що не вірив.
Цей процес руйнував спочатку еліту - аристократію і дворянство, потім почав спускатися вниз, торкнувся нашого народу. Були проведені відповідні реформи, які саме завдяки деградації церковного життя, зубожіння чернецтва призвели до революції 17-го року.
А тут і говорити нічого. Це кілька десятиліть, кілька поколінь ... Хіба все це так швидко? Багато років у школах нам всім вбивали: «Наука проти релігії ... Наука довела, що Бога немає ... Без Бога широка дорога". Ні, зовсім не відразу народ відмовився від Православ'я. Потрібно пам'ятати одну дуже гірку істину: немає такого народу, який не можна було б розбестити.
Потрібно дивуватися іншому: після стількох десятиліть гонінь народ не забув віру! І часто діти приводять дорослих в церкву. Звідки це? Ось чудо. Дивуватися треба тому, що в нас ще є Православ'я, що воно існує, росте, що ще користується симпатією у нашому народі. Ось цьому слід дивуватися, а не тому, що народ швидко залишив Православ'я.
