 4 грудня свята Православна Церква святкує Введення в храм Пресвятої Діви Марії. Марія, Божа Мати, народилася у сім’ї праведних Іоакима та Анни. Божу благодать — народження дитини — родина отримала в похилому віці. Батьки Марії склали обітницю Господу, що віддадуть дитя до храму Єрусалимського.Коли Пречистій Богоотроковиці виповнилося три роки святі праведні Іоаким і Анна вирішили виконати дану ними обітницю – віддати своє дитя на служіння Богові. Вони скликали в Назареті, де жили, всіх своїх родичів із царського та архієрейського роду, адже сам праведний Іоаким був із царського роду, дружина ж його, свята Анна, походила із роду архієрейського. Також були запрошені сусіди, хор непорочних дівиць і всі пересічні жителі Назарету, хто мав змогу прийти на свято. Приготували багато свічок, обступили Приснодіву Марію навкруги, та почали урочисту процесію.
Коли процесія наблизилася до храму, назустріч їм із храму на чолі з первосвящеником Захарією вийшли священнослужителі.
Отроковицю Марію приводять до храму. Її ставлять на першу сходинку - і раптом Вона, як доросла, без остраху Сама піднімається цими високими сходами. А там, нагорі, біля входу Її зустрічає і благословляє первосвященик Захарія. Так робилося з усіма, кого посвячували Богу. Керований Духом Божим, Захарія вводить Діву до храму. Мало того, він заводить її у Святая Святих, куди не насмілювався входити ніхто, окрім нього, первосвященика, та й то - лише раз на рік.
З цього дня Пресвята Діва залишається жити при Божому храмі. Вона молиться Богу, читає Святе Письмо, працює. В її Приснодівственному житті храм Божий був невід'ємною частиною великого приготування до Богоматеринства.
Пресвята Марія вирішила присвятити усе своє життя тільки одному Богу. Для цього вона дала обітницю ніколи не виходити заміж, тобто назавжди залишитися Дівою.
На згадку про цю подію церква у ІV столітті встановила свято Введення.
Свято Введення у церковних піснеспівах називається передвістям Божого благовоління до людей. З цього дня у храмі починають співати під час ранньої «Христос народжується...»
ієромонах Лазар (Харук)
|
