На третьому тижні Великого Посту в суботу увечері на Всеношній службі в центр храму виноситься Животворящий Хрест, якому весь тиждень поклоняються віруючі.
Початок традиції поклоніння Хресту було покладено за часів перших християн, коли на Хрестопоклонний тиждень в Константинополі виносився справжній Хрест, на якому був розіп'ятий Христос.
За переказами, найбільша християнська святиня була знайдена імператрицею Оленою в Єрусалимі. За часів хрестових походів у XIII столітті святиня зникла.
Нині в усіх православних храмах Хрест виноситься для поклоніння, щоб нагадуванням про страждання і смерть Христа надихнути тих, хто постує до продовження посту.
Тому третя неділя і четверта седмиця Великого посту називаються середохресними.
Хрест перебуває в центрі храму для поклоніння протягом тижня до п'ятниці, і перед Літургією вноситься назад у вівтар.
Як подорожній, втомлений від довгої дороги, відпочиває під розкидистим деревом, так і православні християни, здійснюючи духовну подорож в Небесний Єрусалим – до Великодня Господнього, знаходять в середині шляху «Древо хресне», щоб під його покровом набратися сил для подальшого шляху. Або як перед приходом царя, що повертається з перемогою, спочатку простують його прапори і скіпетри, так і Хрест Господній передує Христовій перемозі над смертю – Світлому Воскресінню.
При цьому поклонінні співається пісня:
"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо".
Період Хрестопоклонного тижня — це час, коли ми насамперед замислюємося не над тим, які тягарі ми несемо, а шукаємо серед них найважчий тягар, який насправді і є найбільш реальною проблемою в нашому житті — тягар гріха. Дивлячись на Розп'яття, споглядаємо у всій величі красу любові, яку на Голгофі явив Господь наш Ісус Христос.
Для нашого спасіння Спаситель Сам обрав Собі Хресний шлях життя. Початком цього шляху було народження в печері, продовженням - життя сповнене турботи та принижень, завершенням- Голгофа. На Голгофті Бог відкрив себе людині безмежною любов'ю. На Голгофі страждало Саме Добро, Сама Любов - Господь наш Ісус Христос, який узяв на Себе гріхи всього світу.
Все земне життя нашого Господа було безперервним подвигом любові, але на Голгофі воно засяяло таким дивним, Божественним світлом, перед яким померкло навіть сонце. Його безневинно прибивають до хреста, а Він у цей час благає Свого Небесного Отця: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять" (Лк. 23, 34). Хіба може бути щось вище й краще, ніж ця чудова молитва любові?
