|
Хіба християнин пізнається тільки по тому що він ходить до церкви? Чи тільки по хрестику, який він носить на шиї? Чи тільки по тому, що він хреститься біля кожної церкви? Чи тільки по тому, що він дає милостиню, молиться, постить?
А тепер візьмемо приклад – перші християни.
Вони ще не носили хрестиків на шиях, бо тоді ще не було такого звичаю. У них не було на стінах в хатах ікон, вони не мали можливості в храмах молитись, вони переховувались – збирались в печерах на молитв,вони були з різних верств населення, серед християн були і воїни римської імперії, ззовні неможливо було розрізнити християнина від поганина в ті час, але як їх тоді пізнавали і навіть вбивали?
Відповідь дуже проста – ВОНИ МАЛИ ЛЮБОВ МІЖ СОБОЮ. Вони не боялися визнати Бога навіть під страхом смерті. Вони своєю любов'ю і спокоєм навертали найжорстокіших людей з тих, що їх переслідували.
Господь каже: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою»( Іоана 13:35).
«Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любові не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!"( Перше послання апостола Павла до Коринтян 13:1-7).
Задумайтесь…
|
