|
Перші чотири неділі показують, яким має бути піст. Акцент не ставиться на тілесну сторону, а на приготування до духовного посту. Можливо, це підготовка спочатку внутрішнього стану людини, який буде основою для посту тілесного. Фізичний піст має бути наслідком внутрішнього спрямування особи йти шляхом посту. Саме тому чотири неділі перед Великим Постом спрямовані на те, аби людина почала задумуватися над тим, як вона молиться, як вона живе. Акцент ставиться на духовний стан людини.
Перша неділя у притчі про Митаря і Фарисея вказує на початкову ступінь духовного життя і відповідає на запитання: як потрібно наближатися до Бога.
Основними настановами тут являються смирення, терпеливість і приношення Богові «духа сокрушенного».Бути смиренним означає посідати дар мудрості, вміння бачити свої недоліки і слабкості, не дозволяти собі бути гордим: «Бо він принизить того, хто несеться вгору, а смиренний очима буде в нього врятований» (Іов. 22:29). Тут важливим є розуміння смиренності: Марко Іван Рупнік в книзі «Духовне життя» говорить про смиренність не як підкорення волі чи знеособлення, а про впевненість у любові Божій, яку людина відчуває у собі і повністю їй віддається. Митар бачив своє життя грішним, він нічим не міг похвалитися перед Богом, а лише надіятися на Його милосердя і ласку. Митар відчував потребу Божої присутності у своєму житті, тому він приходить на молитву і просить, не осуджуючи нікого і нічим не гордуючи. Вже перед початком посту людина повинна уподібнитись митарю, який зі смиренням припадав до Бога, і поєднати це із добрими вчинками фарисея. Тому, час підготовлення починається із добрих діл і одночасно відкинення всякого вивищення, пихи чи осудження других.
Наступним етапом приготовлення є покаяння, визнання власної немочі та гріховності, заклик до Бога про помилування та прощення гріхів. Притча про Блудного сина дає чудовий приклад милосердного Батька, який завжди чекає навернення грішника і готовий йому простити, але щоб той лише визнав свої провини і сам захотів прощення та повернення до Отчого дому. Людина не повинна боятися визнати перед собою і перед Богом всі свої немочі. Немає жодної потреби виявляти свої інтелектуальні здібності чи красномовність, щоб прикрасити своє розкаяння, але лише повна довіра до Господа. Церква у другу неділю підготовлення до Великого посту наголошує на великому милосерді Бога. Про блукання можна говорити лише тоді, коли є можливість бути знайденим. А те, що ми заблукали, відкривається нам у світлі доброти й прощення.
Наближаючись до Великого посту, Церква щораз більше і частіше наголошує на пості не лише для душі, але і для тіла. В Неділі М’ясопусну і Сиропусну забороняється вживання спочатку м’ясних, а потім молочних страв.
У Євангелії третьої неділі М’ясопусної згадуються події Страшного Суду. Людина може уявити собі, що чекатиме на неї після смерті в залежності від того, як проведе вона своє життя. Символічні картини страшних мук змушують кожного задуматися над своїм життям. Людина ставить собі запитання, чи варто грішити зараз, коли такі страшні будуть наслідки. Кожен перебуватиме в страху і тремтінні, коли почує такі слова: «Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт. 25:41). Але існує можливість виправитись, роблячи добро ближнім. Господь буде судити за вчинками. Тому, покаявшись і отримавши прощення гріхів, потрібно збагачувати своє життя добрими справами.
Але стоїть важливе питання самого характеру посту: це особиста справа кожної людини, чи піст має практикуватися у спільноті. Звісно, немає однозначної відповіді та й бути не може. Підготовлення до посту починається із звернення до кожної людини зокрема, але наприкінці підготовляючого етапу акцент зміщується у напрямку до ближнього, на прощення інших. Тому, незважаючи на те, чи має людина намір провести піст у спільноті чи ні, вона повинна індивідуально і самостійно почати приготування до посту. Будь-яка справа вимагає особливого підходу, тим більше, коли йдеться про справу духовної зустрічі із страдаючим і воскреслим Христом.
|
